13.15.55 Прийшов час будувати приватну хмару | |
Буде Хмарно з проясненнями... Персональний комп'ютер як інструмент персональної свободиДобігає кінця 2012 рік. Світ вкотре змінився… Спочатку комп'ютери перестали бути привілеєм урядів. Потім іграшками багатих індивідуумів. Зараз, вони стали банальною побутовою технікою в кожному домі. Хоча ні, тепер уже… в кожній кишені. Смартфони та планшети швидко увірвалися в наше життя і лише тепер, я думаю, комп'ютер став, дійсно, персональним. На початку XXI століття. Так, світ змінився. Люди, далекі від техніки, самостійно інсталюють різні програми на своїх мобільних комп'ютерах, обмінюються фото і відео, музикою, контактами. Легко заводять знайомих в соціальних мережах та заявляють про себе на весь світ. Тепер це роблять всі, навіть домогосподарки :) Інформація та її обробка перестала бути привілеєм обраних. У людей з'явився новий вимір волі. Це добра новина. Але є й інша. За нашою свободою полюють, намагаються її обмежувати і контролювати. Контроль — це володіння потрібною інформацією. Бажано, унікальною. А як відомо, хто володіє інформацією, той володіє світом. Проблема забезпечення приватностіУ кожного з нас потроху з'являються важливі персональні дані: контакти, зв'язки, життєві плани, хобі, інше. За ними і йде полювання. Якщо звичайну людину попросити розказати подробиці свого приватного життя, вона навряд чи з власної волі погодиться. Якщо примушувати, це буде схоже на тоталітаризм і люди почнуть чинити спротив. А от якщо дозволити людям розміщувати свої приватні дані «на дурницю» десь в Інтернеті і створити подобу захисту їх приватності (від сусіда Василя ?), то більшість людей чомусь погоджується і не питає себе — в чому секрет такого атракціону небаченої щедрості. В чому полягає прибуток від такого бізнесу. Бо це ж не доброчинність, а бізнес. А відповідь на поверхні — «добродії» колекціюють і торгують вашими приватними даними, збирають на вас досьє. Вочевидь, що в світі є попит на таку інформацію. … Так, я думаю, з'явилися перші глобальні «безкоштовні» поштові сервіси, а потім і «безкоштовні» хмари. Що ж таке — ті хмари ?Жили ми жили, не тужили, аж ось, звідки не візьмись, з'явилися… хмари :) Я досі посміхаюся, коли чую серйозну доповідь «спеціалістів» про ці дивні створіння. Зараз немає єдності щодо визначення, що ж воно таке. У кожної поважної ІТ компанії своє бачення щодо хмар. І, як водиться, для хмаро-будування найкраще підходять технології та сервери саме цієї компанії. Моя думка така, що як раз тут нічого принципово нового не народилося. Просто якийсь геніальний піарщик придумав красиву назву старим перевіреним технологіям збереження даних на серверах і це всім сподобалось. Щоправда, мені — теж :) Але всяка фантазія має свої межі. Хіба можна називати «хмарою» сервер-одинак, що дозволяє заливати туди дані зі смартфона? Вимкнули сервер (або живлення в серверній) і така «хмара» зникла. Хоча є технологія, яка в моїй уяві асоціюється зі справжньою хмарою. Вона всюдисуща і непотоплювана. Вихід з ладу десятка чи сотні серверів такої хмари не впливає на загальну доступність даних. Просто казка, а не технологія. Але винайшли її і створили не компанії зі світовим іменем, а невідомі для більшості людей програмісти. І технологія ця використовується… в торентах. Так, саме торенти мені нагадують хмару. Точніше, суспільства користувачів, що їх утворюють та підтримують своїми домашніми комп'ютерами. А комп'ютери ці розташовані в різних країнах та континентах. Вивести з ладу таку мережу дуже непросто. Адже вона складається з багатьох «краплинок» — не дуже потужних, але чисельних комп'ютерів. Це і є хмара. Від персонального комп'ютера до персональної хмариМаючи бажання зберігати свої приватні дані недоступними для чужих очей, я останній рік шукав щось на кшталт персональної хмари (personal cloud). Вже є чимало комерційних рішень у продажу: готові міні-сервери з клієнтами під Android/iOS, серверний софт. Виробники домашніх NAS-накопичувачів спішно «допилюють» свої прошивки та розробляють клієнти для смартфонів. На наших очах народжується новий великий ринок. Тенденцію вже видно. Народ бажає будувати власні хмари. Здавалося б — купи собі готове і радій своєму щастю. Але ж нам легкий шлях нецікавий. У нас є свій :) Якщо серйозно, то я сформулював для себе такі вимоги до власної хмари (яким зараз мало хто задовільняє): 1. Я маю довіряти софту, який використовую. Вже пробігали повідомлення про те, що домашні сервери одного з відомих виробників домашніх NAS-накопичувачів намагаються відправляти якісь дані на китайські сервери своїх творців. Виробник вибачився за досадну «помилку» в прошивці та виправив її. Але я не впевнений, що не буде інших прецедентів. 2. Небажано використання пропрієтарних/екзотичних сховищ для даних. Купивши таку залізку, можна втратити свою інформацію, якщо через пару років вийде з ладу якась компонента. Доведеться купляти іще одну таку ж, або жити в форумах, сподіваючись узнати — як вийняти свої дані з носія даних. 3. Підтримка синхронізації: контактів, календаря і файлів. Не у всіх є синхронізація контактів і календаря, можливість групової роботи/планування справ і надання доступу до своїх даних друзям/родичам/знайомим. 4. Для під'єднання клієнтів до сервера — використання відомих/поширених протоколів обміну даними. Одними з таких є: — WebDAV — для роботи з файлами; — CardDAV — для роботи з контактами; — CalDAV — для роботи подіями календаря. Придбавши залізо з пропрієтарним протоколом обміну данними між сервером і клієнтом, можна назавжди з ним і залишитися. Навіть, якщо не подобається дизайн, функціональність, є помилки, немає розвитку. В той час, як вже зараз є кілька різних незалежних клієнтів під Android/iOS з підтримкою відкритих форматів: WebDAV, CardDAV, CalDAV. Не сподобався один, поставив інший. Ми лишаємось вільними. Є така Хмара ! Я був радий, коли знайшов те, що шукав. Open source проект побудови персональної хмари, силами інтернет спільноти живе тут: owncloud.org/ Він задовільняє всім моїм вимогам. Серверна частина безкоштовна, швидко розвивається. Клієнт — платний. На Google play він коштує близько 8 гривень. Власне кажучи, це не зовсім хмара в моєму розумінні. Це софт, який ставиться на домашній Web-сервер. Тобто, просто сервер. Можливо, наступний крок у розвитку проекту буде — шифрування та «розмазування» даних між серверами owncloud спільноти. Тоді їх втратити буде вкрай важко. Це буде вже справжня хмара. Спробую закинути цю ідею розробникам… Я вирішив долучитися до цього проекту і ділитися з вами своїми досягненнями і проблемами на шляху до побудови персональної домашньої хмари. Сподіваюся, що буде цікаво. В наступній розповіді я торкнуся питання вибору заліза для розгортання домашнього сервера, та розкажу який вибір зробив я. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |