У червні 1956 оператор AT&T запускає сервіс відеотелефонії в комерційну експлуатацію. Втім, проект невдовзі було призупинено – мало хто мав бажання та й можливість сплачувати 16 доларів за трихвилинний відеодзвінок (122 нинішніх долара з урахуванням інфляції). У 1969 році компанія Bell Labs представляє вже другу версію відеотелефону. Але і в цьому випадку зв’язок по ньому виявився занадто дорогим навіть для багатих корпорацій. Цілком зрозуміло те, що вже через два з половиною роки компанія перестала випускати і цю версію відеотелефону.

Йшов час, а оператор AT&T знову і знову намагався переконати людей користуватися відеотелефонією. У 1982 році ним було запущено сервіс Picturephone Meeting , в якому одна година конференц-зв’язку між містами коштувала 2380 доларів, а обладнання можна було купити за 117 500 доларів або взяти в оренду за 17 760 доларів. Через рік AT&T згорнув і цей проект.

Ще раз AT&T спробував оживити відеозв’язок через десять років. Представлений в 1992 році VideoPhone 2500 був оснащений невеликим рідкокристалічним екраном, що мав здатність повертатись. Здійснювати відеодзвінки оператор обіцяв за ціною голосових. Але й його погубила ціна: півтори тисячі доларів на старті продажу швидко впали до тисячі. А потім до тридцяти доларів, але лише напрокат – щоб оцінити переваги відеозв’язку. Через пару років виробництво VideoPhone 2500 було припинено.

Невдалий досвід відеотелефонії в минулому пояснити досить просто. Людина, яка змогла придбати для себе дуже дорогий відеотелефон, мала можливість спілкуватися тільки з тим, хто також не пошкодував грошей на аналогічний пристрій. Тобто, майже ні з ким. Тому, коли в 2003 році був створений Skype, відеозв’язок став доступним для тих, у кого є комп’ютер з виходом в інтернет. В подальшому, з ростом швидкості з’єднання і мінітюарізаціі комп’ютерної техніки, відеозв’язок з’явився в планшетах і смартфонах. Для них додаткового обладнання, окрім вбудованої веб -камери, не потрібно, тільки софт.