Білі люди розчищали злітно-посадкові смуги, ставили вишки і зміцнення, і, нарешті, до них починали прилітати літаки, які скидали їм припаси, одяг і обладнання. Незайману психіку аборигенів не могло таке видовище обійти стороною. Усе життя вони молилися богам, товкли пшеницю в ступі і досягли малих успіхів важкою щоденною працею. І ось тепер, японці й американці отримують все даром, прямо з неба, за допомогою посланників богів – великих залізних птахів.

Американці охоче обмінювалися або просто так дарували тубільцям відмінні ножі, одяг, металеві кружки, відра, крупи, варення, ліхтарики і різнокольорові картинки, які приводили каргопоклонників в особливий захват. Порівнюючи відмінні речі з власними грубими виробами, нещасні остаточно переконувалися в їх божественому походженню, а в їх розомі укорінялася ідея того як жити незбідно і щасливо. Таким чином, коли військові дії були згорнуті і настав мир, остров'яни завзято взялися за справу.

На багатьох островах цілі племена відійшли від звичних справ і почали розчищати злітно-посадочні смуги. Цілі «бригади» були зайняті будівництвом дерев'яних літаків. Наспіх сколочували грубі вишки, шукалися дрібні кокоси – їх розколювали навпіл і пов'язували мотузкою – навушники для виклику божественних птахів були готові.  

Остров'яни також сформували свої військові загони – цілими днями вони марширували по острову, а вночі світили в небо багаттями, подаючи знак богам. Вдень вони на мотузках тягали дерев'яні літаки по злітно-посадочних смугах, махаючи імпровізованими прапорцями, щоб показати богам, що всі умови для прильоту створені.

Вантажів все не було, і жерці племен сказали, що люди моляться недостатньо ретельно. Культ «карго» почав набирати небувалого радикалізму. Людей насильно заставляли відмовляти від старих богів і трудитися звичним способом, їх насильно гнали на «аеродроми», де роботи вистачало всім – робити нові смуги, літаки, марширувати або займатися підготовкою нічних багать. Положення людей погіршилося, почалися голодні смерті, і екологи та науковці, які спостерігали за ситуацією попросили про гуманітарну допомогу, яку почали доставлятися аборигенам за допомогою літаків.

Друга фаза розвитку культу «карго»   настала під час війни у ​​В'єтнамі. Підкріплені у своїх вірування за допомогою «гуманітарки», племена нарешті побачили білих людей у ​​військовій формі, з великими військовими літаками і припасами для обміну. Поклоніння літакам розквітло з більшою силою і захопило нові території – адже виявилося, що якщо старанно молитися і зробити багато літаків і вишок, боги все-таки змилостивиться і прилетять.  

Нова Каледонія, Соломонові острови та рекордсмен – Папуа-Нова Гвінея – до теперішнього часу культ «карго» зійшов нанівець, але в ті роки він був дуже популярний. Відлуння поклоніння існують до наших днів, наприклад на острові Вануату, де поклоняються Джону Фрум – високій білій людині, «королю Америки», який прилітав до них у 1941 році, а тепер регулярно спілкується з жерцями культу по «радіо», обіцяючи прилетіти «з дня на день».