В мережі постійно з'являються різні оптичні ілюзії, через які потім всі божеволіють. Черговим поповненням в скарбничці таких ось «ілюзій» стало ефемерне зображення, опубліковане на днях користувачем Reddit під ніком NightBreeze13. З першого погляду це нічим не примітна картинка з безліччю розмитих кольорів. Але якщо зупинити свій погляд на точці в центрі зображення, то незабаром картинка почне повільно зникати. В кінцевому підсумку перед очима залишиться не вихор розмазаних фарб, а звичайне біле полотно. Ось це зображення:


Сама по собі візуальна ілюзія зі зникненням не нова і походить від 1804 році, коли швейцарський лікар і філософ Ігнац Пауль Віталіс Трокслера описав подібне явище в своєму дослідженні «Про зникнення заданих предметів у межах нашого поля зору». Згодом цей феномен був названий «ефект Трокслера» на честь його першовідкривача.

З тих пір було безліч варіацій подібного роду зникаючих картинок, заснованих на цьому феномені, який обумовлений особливостями будови людського ока, а точніше - розташуванням гілок центральних артерій і вен сітківки перед її рецепторами. Така будова ока призводить до того, що капіляри затінюють рецептори сітківки, що за відсутності компенсаторного механізму призводило б до порушення цілісності сприйняття. Компенсатором виступає мозок, який «вирізає» нерухомі ділянки зображення на сітківці. І оскільки зазвичай очі фіксуються на тому чи іншому об'єкті лише короткий час, єдиним нерухомим об'єктом по відношенню до сітківки залишаються лише структурні елементи самого ока.

Прояв феномену полягає в припиненні сприйняття візуального подразника, що займає строго постійне положення по відношенню до сітківки ока.

У повідомленні The Verge професор Медичного центру SUNY Downstate Сусана Мартінес-Конде назвала це явище нейронної адаптацією і провела аналогію з шкарпетками - як тільки шкарпетки виявляються на стопах, людина перестає їх відчувати. Те ж саме з різними аксесуарами, наприклад, ланцюжком на шиї.

«Навіть коли ми думаємо, що наші очі абсолютно нерухомі, вони все ще роблять мікроскопічні руху», - пояснює Мартінес-Конде.