Складно уявити зараз, але на самій зорі інтернету, тоді ще ARPANETа, в США, тобто мережі для вчених і військових, вже були свої віруси. 22-річний непримітний аспірант Роберт Морріс написав свого знаменитого «хробака» в далекому зараз 1988 році, і як він стверджує сьогодні, якби він був потужніший, як знати, можливо інтернету і не було б. 

Отже, вирішивши йти до успіху і просто провести експеримент, який, як потім скаже Морріс, «вийшов з під контролю», Роберт запускає в патріарха сучасної Мережі «хробака», який був влаштований з розрахунком на уразливості в мережевих поштових сервісах. Вірус проникав в комп'ютер користувача і далі поводився вельми і вельми розумно. 

Через все віддалені комп'ютери хробак розсилав свої копії і запускав їх. Причому в якості заходів захисту, було прописаний проміжок часу, через який вірус робив свою копію і знову встановлювався, і знову, і знову, одночасно маскуючись під цілком звичайні програми, прописуючись в реєстрі. 

Також одночасно починалася робота з пошуку «довірених комп'ютерів», як наприклад, кілька комп'ютерів існують в локальній мережі комп'ютерного класу, і розсилка їм своїх копій. З захищеними ж комп'ютерами вірус розбирався підбором паролів, варіацією слова login, по черзі застосовуючи близько 400 слів.

Якщо просто уявіть собі місто в якому листоноша заходить в будинок і все перетворюються там в листонош, і починають заходити в інші будинки, попутно розмножуючись, при цьому громадян не перебувають у будинках, змушують бігати по місту з усякими дорученнями, остаточно забиваючи вулиці міста вже і так забитими натовпом листонош, які до всього іншого маскуються під звичайних громадян і при спробі вбити себе створюють 10 нових копій. 

Опускаючи складні нетрі програмування, такий лавиноподібний вірус був справжнім лихом для комп'ютерів того часу і в перші ж години багато мереж просто встали. До речі саме цю особливість фахівці і називають головною «помилкою» Морріса. Черв'як був дуже помітним і робив щось на зразок DDOS- атаки, навантажуючи і без того слабке комп'ютерне залізо того часу невідкладними процесами зростаючими в геометричній послідовності.

Таким чином, вже через добу адміністратори стали підозрювати недобре і намагатися латати діри насамперед у поштовому сервісі, через які черв'як проникав найбільше. Мережеві канали забиті і навіть сам Морріс, який усвідомив масштаби лиха і зрозумів, що може бути за такі експерименти, і намагався розіслати лист з інструкцією по знешкодженню, проте «пробки» з копій вірусів і запускаються ними процесів були настільки великі і щільні, що лист просто -напросто нікому не дійшов. 

Однак на третій день фахівці з АНБ придумали заплатки на поштові сервіси та сервіси віддаленого доступу і стали потихеньку знищувати «хробака» збираючи шматки підмереж в одну Мережу. Морріс йде здаватися в ФБР з повинною і вже взявши молодого генія на олівець, його засуджують на умовний термін, десять тисяч доларів і виправні роботи, і це все незважаючи на збиток в сто мільйонів доларів. Для преси все це мотивувалося тим, що злого наміру не було, вірус не був призначений для злому, шпигунства і зливу інформації. 

Через добу «хробак» був остаточно переможений, листи Морріса дійшло до користувачів, а «заплатки» налагодили і стали працювати без збоїв, поклавши початок створенню перших комп'ютерних антивірусів. Сам Роберт закінчив університет, став багатим і знаменитим, отримав ступінь доктора і навіть один час очолював IT- відділ в АНБ США. Тепер створивши власну компанію він почиває на лаврах, читає лекції, а дискети з вихідним кодом його вірусу поміщена в музей.