1. Дрібні боги

Відмінна книга, написана про такі гострі теми як Релігія і Віра. Зараз стало модно бути атеїстом і викладати фото священиків на джипах, складаючи, таким чином, з себе всякі правила або хоча б навіть спроби жити за заповідями і заповітам.

Так от, Пратчетт створив Плоский світ як свій особистий Всесвіт, де хоче поміркувати, чи дійсно вірили люди в Бога, не звалюють вони на нього всі проблеми, і чи вірять за покликом душі, але не боячись?

Не бійтеся, вам не доведеться читати філософський догмат тут все буде в захоплюючій, стьобній і веселій формі розказано про те, як в Плоскому світі, в провінційній країні був народжений містечковий божок Ом, але завдяки щирій вірі,  швидко зведений в ранг великих.

Було побудовано купу храмів, придумано обрядів і догм, але потім все потонуло в чинах, порядках служіння, тлумачення і залишився тільки один … один,   який вірив просто так.

Прочитати це буде дуже сміливо

Ви напевно побачите свої риси, чогось засоромитеся, а про щось задумаетесь. У книзі прописаний ряд дуже впізнаваних і зараз персоналій. Філософ, який змінює свої твердження як хамелеон, залежно від обстановки в країні, вчений, якому важлива лише наука і він з радістю творить знаряддя смерті, не замислюючись про наслідки, справжній лиходій і істинно віруючий. 

Ну і звичайно, найцінніше -   ви почерпнете в цій книзі, зовсім небагато, краєчком, але прочиниться для вас відповідь на питання для чого Все? Робота, мрії, життя, обертання планети, ідеї і війни – куди це все веде, кому потрібна вся ця життя мільярдів і заради чого проживаються стільки доль.

2. Колір чарівництва

Ця книга вже не так цілісна, як перша, і знайомитися з нею я б порадив тоді, коли ви   прочитаєте «Дрібних богів», а краще весь цикл спочатку. Однак вона дуже хороша по-своєму і ось чому. Пратчетт тут вже не виписує канву окремої серйозної теми, він робить начерки,  по якій ви краще зрозумієте, що ж це за таке Плоский світ?

У кіно це б назвали приквел, або яке-небудь «Росомаха: Початок», але тут це серія новел про персонажів Плоского світу, які в подальшому будуть відігравати центральну роль в циклі. Найперший звичайно, чарівник-недоучка Рінсвінд, який вийшов абсолютним антигероєм, він не знає жодного заклинання крім самого забійного і апокаліптичного, боїться всіх і вся,  і все життя від усіх тікає і втягує голову в плечі.

Двокольорний – перший турист плоского світу, який зветься ідіотом, просто за те, що відійшов від сучасних канонів заробляння і продукування кар'єри, а просто їздить по світу, дивиться, як все влаштовано і захоплюється красою, тупуватий і безкорисливий.

Напевно, потрібно обмовитися про затягнутий і трохи нудний початок, але кінцівка варто того, вже повірте. Якщо ви читали Джерома, то знаєте, що англійські письменники спочатку довго розгойдуються, але потім їх нестримно несе по дорозі гумору.

В Кольорі чарівництва будуть обстібати всі хоч трохи знайомі фентезійні персонажі. Так що якщо когось не привернуло опис сюжету, то почитайте хоча б смішний приквел про життя головних героїв сьогодення і вдумливого роману про дуже важливі життєві питання. Нехай вас не лякає зайва філософічність, Пратчетт як ніхто розуміє людей і приправляє серйозність дуже великою часткою гумору.