Нещодавно на екрани вийшла пародія на популярний серіал від народного скетч-шоу «Файна Юкрайна».

В українській версії доктора Грегорі Хауса звати Доктор Григорій Павлович Хлус. У виконанні Андрія Молочного геніальний діагност боротиметься з такими страшними хворобами, як жрачка вульгаріс, бубликофобія, дика феохромоцитома. Звісно ж, доктор Хлус, подібно до культового серіального героя, зможе впоратися з будь-якою напастю.

– Я не міг не посміятися із загальної популярності Доктора Хауса. В цьому серіалі стільки геніальних зачіпок, стільки приводів для жартів і пародій, що зображати із себе якогось Доктора Хлуса – суцільне задоволення! – каже актор Андрій Молочний про новий цикл скетчів.

До речі, саме у вересні на екрани вийшов новий сезон серіалу «Доктора Хауса». Поки фанати двох телепроектів із нетерпінням чекають на прем'єри,  пропонує порівняти доктора Хауса й доктора Хлуса й вирішити, хто з них крутіший.

Андрій Молочний - про Хлуса і не тільки

Наші коміки крім того, що найсмішніші, то ще й найшвидші. Не встигли гумористи зі скетч-шоу «Файна Юкрайна» Андрій Молочний та Сергій Притула розродитися пародією на популярний серіал «Доктор Хаус» (українська версія називається «Доктор Хлус»), як тут же взялися за ще одну пародію - на шоу «Україна має талант ». Про це, а ще про зйомки в новому фільмі, про те, як народжуються сюжети для «Файно», ми й вирішили поговорити з Андрієм Молочним.

«Сцени придумували з Охлобистін»

— Андрію, ви знялися у своїй першій повнометражній картині «Божевільний день, або Операція "Фігаро”», яка восени вже вийде на екрани. Як вам у ролі сучасного Фігаро?

— Дуже добре і цікаво! Але зараз Фігаро з назви прибрали, залишився тільки «Божевільний день». Я сам картину ще не бачив, хоча прем’єра вже була в червні на Московському кінофестивалі — кажуть, все пройшло вдало, я дуже хочу подивитися.

— Ваш Фігаро в чому відрізняється від оригіналу Бомарше?

— У мого персонажа було агентство в сфері бізнесу розваг «Фігаро», і такого, як у класика — Фігаро тут, Фігаро там, — у фільмі не було, це є в житті. Але ви не подумайте, я дуже серйозна людина, у мене дружина і троє дітей. Я не жартую! (Надув губи і тут же посміхнувся). Мій персонаж, як і я, з України, він потрапив у дуже цікаву ситуацію, з якої намагається скоріше знайти вихід. На самому початку режисер сказала мені:«Грай те, що відчуваєш».

— Не важко було зніматися у режисера-жінки?

— Абсолютно нормально. Мені, слава Богу, з жінками вдається знайти спільну мову.

— До своєї першої серйозної ролі в кіно ви розглядали й інші пропозиції, але погодилися саме на це — чому?

— До цього пропонували не головні ролі, а епізодичні. А з моїми запитами … я звик бути якщо не першим, то одним з таких, тому відмовлявся. Мені всі говорили, що головну роль відразу ніхто не дасть, треба в епізодах для початку спробувати. Але я хотів головну, і одного разу пролунав дзвінок — на іншому кінці дроту режисер Рано Кубаєва сказала, що бачила мене в Comedy club, і я їй підходжу на центральну роль. Висилаю, каже, сценарій, мовляв, читайте. Сценарій мені дуже сподобався, і я з радістю погодився.

— За звичкою продовжували веселити колег на знімальному майданчику?

— Ні, я в принципі в житті інший, не такий, як в комічних шоу — не раз дивував цим людей. Коли треба смішити, у мене як ніби щось комічне включається, а коли таке завдання не стоїть, я абсолютно нормальна людина — як усі.

— З ким подружилися?

— Близько зійшлися з Іваном Охлобистін. Ми багато знімалися в одних сценах, він мені зрозумілий і за духом, і за інтересами, і за настроєм. Деякі сцени придумували разом, переписували. А так — з усіма добре спілкувався, я людина неконфліктна.
«Усіх відправляємо на МРТ!»

— Коли після зйомок у художньому фільмі повернулися в «Файна Юкрайна», відчули різницю?

— За навантаженням в «Файній» набагато важче. У програмі ми знімаємося по 12 годин і в різних образах, а видаємо годину ефірного часу за день, у фільмі це всього 5-8 хвилин. Картину знімали тільки в певний час дня, як стемніє — все, зйомки закінчені. Ще після кожної знятої сцени режисер мені завжди говорила: «Ну все, я хочу, щоб ти відпочив, відновився для завтрашньої зйомки». А я рвався працювати — абсолютно не втомлювався.

— Творцям серіалу «Доктор Хаус», який ви пародіюєте в «Файна Юкрайна», довелося вивчити і хвороби, і медичні терміни. Чого вчилися ви, створюючи свого доктора Хлуса?

— Особливо нічому. Хоча довелося навчитися ходити з паличкою. Я так вжився в роль, що натер на руці величезний мозоль, намагаючись, як і кульгавий Хаус, всю вагу тіла переносити на руку. Після цього став дуже співчувати людям, яким доводиться ось так ходити — це дуже важко. Так і хочеться звернутися до всіх і сказати: «Товариші! Поступайтеся в транспорті місцем людям з паличкою!»Я фанат цього серіалу, переглянув два з половиною сезону не відриваючись; третій через роботу довелося пропустити; четвертий сезон мені принесли на відео — дивлюся. Ми з Сергієм (Притулою. —авт.) наслухалися будь-яких слів та вживаємо їх як–небудь, щоб смішно було. Мій Хлус, наприклад, при призначенні лікування навіть при нежиті всіх відразу відправляє на МРТ (магнітно-резонансну томографію. — Авт.). Хочеться підняти настрій медикам, їм зараз важко — уряд все тільки обіцяє, грошей мало, ось ми і хочемо хоч гумором їх підтримати.

— Вам так сподобалась тема зцілення, що для «Файної» ви створили новий образ діда Відуна?

— Відун у нас живий ще з «Дуету ім. Чехова» — я вважаю його одним з кращих наших номерів. Народився він як закарпатський партизан, в «Юкрайна» трансформувався у діда–віщуна. Він класний, і ми вирішили його залишити. Взагалі ми всіх своїх персонажів любимо — якщо не любиш, навіщо тоді грати?

—Марічка, яку ви граєте в шоу, виходить дуже правдоподібною. Признайтеся, з жінками консультувалися, створюючи образ?

— Ні, я, в принципі, з жінками не консультуюся. Мені комфортніше працювати і радитися з чоловіками — я з ними не сюсюкаюсь, все дуже точно і чітко. А щоб я з жінкою, тонкою і вразливою, радився з приводу сценарію?! Такого бути не може! Виняток становила Рано Кубаєва. Але у Марічки є прототип — це моя бабуся Женя по маминій лінії, що живе на моїй батьківщині в Коростені. Я все дитинство її слухав, все вбирав. Вона дуже довірлива людина, що сліпо любить, сліпо вірить всім підряд. Ось така у мене і Марічка вийшла. Пам’ятаю, як бабуся засмутилася, коли по телевізору в передачі «Аналіз крові» пересмикнуло факти і подали мою біографію так, ніби то я виріс у дитячому будинку, сказали, що це інформація від мене. Що тут почалося! Ну, люди ж вірять тому, що по телевізору показують. І бабуся повірила їм … Я півроку доводив їй і всім родичам, що я не міг такого сказати. Ця програма тоді принесла величезні проблеми з моєю ріднею. Ось вам Марічка з її довірливістю і ранимістю.

— Улюблена жінка підкидає вам ідейки для сюжетів шоу?

— З дружиною я, звичайно, ділюся емоціями, переповідаю якісь сподобалися репризи або репліки, розповідаю, що відбулося за знімальний день. Але вона не втручається — знаєте, я люблю швидше дивувати, що радитися. Ми разом вже більше десяти років і розуміємо один одного з півслова.