Серія ретельно спланованих і, на жаль, успішних терактів, які потрясли столицю Франції в середині листопада, стали одним з ключових подій минулого року. Публіцисти і експерти, державні структури і приватні компанії витягли з того, що сталося безліч найрізноманітніших уроків. Трагедія в Парижі, крім іншого, стала випробуванням для операторів телекомунікацій та тих регламентів, якими вони керуються в надзвичайних обставинах. Як виявилося, у них немає спеціальних політик на випадок такого роду подій. Але як із цим справи в Україні, яка переживає найгострішу військово-політичну кризу, що супроводжується повномасштабними військовими діями на значній частині території?

Домашнє завдання для України

На жаль, незважаючи на півтора року як там не є надзвичайної ситуації, Україна досі не зробила своє домашнє завдання в сфері телекомунікацій.

До цих пір не нормований і не реалізований механізм пільгового національного роумінгу в проблемних зонах, в першу чергу на Сході України. Незважаючи на те, що такого роду ініціативи були озвучені українськими операторами, органи влади досі не знайшли в собі сили організувати процес їх втілення. Як, втім, і абсолютна більшості інших цілком тривіальних завдань.

Так і не створено повноцінний центр управління національної інфраструктурою телекомунікацій. Його основним завданням має бути моніторинг стану мереж телекомунікацій всіх видів і форм власності, що утворюють національну інфраструктуру зв'язку. По суті, мова йде про агрегації даних, які генерують відповідні служби і підсистеми операторських мереж. Результатом створення Центру повинна бути можливість в режимі реального часу відслідковувати стан всіх без винятку мереж: фіксованих, бездротових, передачі даних, первинного доступу, магістральних і т.п.

Відсутні т.зв. ситуаційні кімнати на всіх рівнях організації суспільства і держави: відомчі, муніципальні, корпоративні. Відомо, що кілька ситуаційних центрів були закуплені і розгорнуті для вищих органів влади: Генштабу, РНБО, Адміністрації президента. Однак уже на рівні відомств технічне і організаційне забезпечення діяльності в надзвичайних ситуаціях або відсутній зовсім, або архаїчно, або фрагментарно. Як результат, оперативні можливості, якими володіють оператори телекомунікацій, просто не можуть бути використані структурами держави.

В країні де-факто відсутня не те що сучасна, але хоча б дієздатна система масового оповіщення в надзвичайних ситуаціях. Успадкована від радянських часів інфраструктура масового оповіщення спирається на технології 30-их років минулого століття: гучномовці, грамофони (так-так! Голосові повідомлення записані на вінілових дисках), радіоточки. За рідкісним винятком системи масового оповіщення не охоплюють державні (відомчі), муніципальні і приватні (комерційні) структури.

Джерело: Ericsson Responce

Попросту кажучи, країна не здатна ефективно діяти в надзвичайних обставинах просто тому що не має необхідних для цього технічних і організаційних засобів.

Першопричиною такого стану речей не можна не визнати системну кризу української держави, яка просто розучилося вирішувати складні завдання. З великим скрипом, на хвилі ентузіазму і очікувань суспільства в 2014 році вдалося довести до логічного кінця десятирічну епопею з видачею 3G-ліцензій. В цьому році, може бути, в Україні з'явиться послуга перенесення номерів (MNP), передбачена поправками до "Закону про телекомунікації", прийнятими аж в 2010 році. Завершення переходу наземного ефірного телебачення на цифрові технології знову перенесено, тепер на 2018 рік. Про що можна говорити, якщо тривіальна у всіх сенсах завдання проведення загальнонаціонального перепису населення відкладається вже втретє з 2012 року, на цей раз до 2020-го?

А що там за кордоном?

Аналіз світового досвіду дозволяє зробити висновок про хронічне відставання тих заходів, які вживають державні структури в сфері громадської безпеки. В урядових органів йдуть багато років на те, щоб спочатку усвідомити нову загрозу, потім вивчити її, потім оцінити масштаби і ризики, розробити заходи протидії і, нарешті, ввести їх в дію. Точніше, почати вводити, часто розтягуючи фазу впровадження новацій на довгі роки. На цьому тлі не можна не помітити, що приватні структури в стані і адекватно, і своєчасно реагувати на подібні виклики.

Автору цієї публікації відома, як мінімум, одна корпоративна система безпеки, розгорнута в Україні. Вона охоплює персонал (як власний, так і підрядників) одного з найбільших міжнародних агентств. Ця організація, з одного боку, підтримує власну систему збору інформації про те, що відбувається в країні. Керівник кожного з декількох десятків регіональних офісів раз в день, а в надзвичайних обставинах - тричі, особисто доповідає в центральний офіс будь-яку значиму інформацію про ситуацію на місцях. З іншого боку, зібрана інформація аналізується і оперативно поширюється серед співробітників.

Корпоративний світ демонструє найбільший рівень готовності до надзвичайних ситуацій

Будучи консультантом операторів телекомунікацій, у 2015 році автор вивчав на їхнє прохання стан справ з системами масового оповіщення в надзвичайних ситуація (Emergency Alert Systems). Як виявилося, останні кілька років відзначені появою по-справжньому інноваційних систем такого роду. У них вперше реалізований ряд можливостей, набагато більш широких в порівнянні з традиційними підходами на основі ТВ, радіо і гучномовців. По суті, мова йде про появу принципово нових телекомунікаційних мереж - спостереження і моніторингу. Функція сповіщення відходить на другий план, ключовий стає можливість в режимі реального часу здійснювати спостереження за окремими територіями і об'єктами.

До найбільш цікавих і затребуваних можливостей цих систем можна віднести:

Джерело: матеріали Intersec

Як приклад використання цих можливостей можна привести ряд проектів, виконаних в різних країнах.

У Саудівській Аравії з 2012 року експлуатується систему, яка вирішує завдання, пов'язані з необхідністю забезпечувати безпеку прочан під час хаджу (паломництва до святих місць мусульман). Протягом двох тижнів на обмеженій території накопичується кілька мільйонів чоловік, що вже неодноразово призводило до тисняви ​​з численними жертвами. Система автоматично розпізнає небезпечні скупчення людей і повідомляє в поліцію, якщо кількість людей перевищує допустимі значення. Серед іншого реалізовані наступні функції:

Уряд Канади ініціювало створення сучасної системи оповіщення на території, прилеглій до однієї з атомних електростанцій. Розробником системи стала французька компанія Intersec. Створена нею система моніторингу і спостереження вирішує ряд взаємозалежних завдань:

Не можна не згадати пілотний проект, організований Intersec у себе вдома ще в 2012 році, на території національного стадіону Stade de France, який через три роки опинився в центрі атаки терористів. Тоді з нагоди матчу Франція - Білорусія була розгорнута система аналізу людських потоків. Її основним завданням було виявлення кращих шляхів від'їзду відвідувачів. Система забезпечила одночасний контроль за переміщенням понад 30 тисяч осіб протягом п'яти годин. Схожі проекти були реалізовані в місцях спортивних змагань і масового туризму на території Франції.

Джерело: матеріали Intersec

Можна говорити про те, що еволюція мереж мобільного зв'язку вивела їх на новий рівень. Тепер вони можуть виступати в якості інструменту не просто комунікації, але організації і управління великими людськими масами. Мережі такого роду вбудовуються в контур управління, забезпечуючи в режимі реального часу інформацію про місцезнаходження і поведінці багатьох об'єктів різної природи.

Уже зараз чи не кожна людина старше семи років має SIM-карту і телефон, а значить може грати роль вузла віртуальної мережі управління і контролю, яку можна оперативно розгорнути в разі нештатної ситуації. Дуже скоро до людей приєднаються автомобілі, мережі водо-, газо- та електропостачання, "розумні будинки" і мільйони інших об'єктів. Всі ці можливості з'явилися завдяки використанню технологій мобільного зв'язку.

Мережі мобільного зв'язку несподівано опиняються інструментом для вирішення завдань, які мало хто асоціював з ними ще пару років назад.

Ще одна "природна монополія" і її могильники

Створення комерційними структурами все нових і нових інноваційних рішень в сфері громадської безпеки змушує задатися питанням про те середовище, в якій ці рішення повинні існувати і розвиватися, про підстави політики в цій сфері. Політики навіть не державною, а суспільного і навіть глобальною. У демократичних країнах державний апарат - це всього лише надбудова, яку суспільство створює і підтримує заради реалізації своїх інтересів. В усякому разі саме так про це пишуть в університетських курсах.

Традиційно питання безпеки, захисту громадян від усіляких загроз є прерогативою саме держави і його численних "органів". Основна проблема в цій сфері також не змінюється багато років поспіль. Біда в тому, що держави звично наполягають на ексклюзивності своїх послуг. Попросту кажучи, мова йде про монополії в даній сфері. В результаті громадяни мають весь набір принад державного монополізму: в кращому випадку незька якість послуг, безальтернативність, надмірні витрати. Мало того, держави поводяться в цій сфері так само, як і будь-які монополісти. Зокрема, обожнюють "нагнітати" і закручувати гайки.

Після паризьких терактів спецслужби і уряди країн Євросоюзу розродилися серією однотипних ініціатив. У Франції обговорюється заборона публічних Wi-Fi-мереж і блокування доступу до мережі Tor. Бельгія і Люксембург в якості антитерористичних заходів забороняють продажу передплачених сім-карт без пред'явлення посвідчення особи. Показово, що ще в червні 2015 року, коли питання заборони продажу анонімних сім-карт було піднято в уряді Бельгії, оператори виступали проти. Їх представники говорили про «поспішних і диспропорційних мірах», які могла мати серйозні негативні наслідки для їхнього бізнесу. Аналогічною була і позиція правозахисників. Теракти радикально змінили баланс сил навколо цих законів. В Україні все погіршує тотальне розкладання держави і його структур, їх нездатність вирішувати навіть нескладні завдання.

Можливим вирішенням проблеми неефективної державної монополії в сфері безпеки є використання ринкових механізмів. Безпека повинна стати послугою, причому на конкурентному ринку з великою кількістю постачальників (провайдерів). Власне кажучи, монополія держави в сфері безпеки не є абсолютною. В Україні діє безліч приватних охоронних підприємств і детективів, за кордоном активно розвивається бізнес приватних військових компаній. Варто нагадати, що більшість завдань в сфері громадської безпеки не мають на увазі використання збройної сили, тому ніяк не заперечують "споконвічні права" держави.

Українські оператори мобільного зв'язку можуть взяти посильну участь в процесі трансформації сфери громадської безпеки в повноцінний конкурентний ринок. Вже зараз їх лінійки продуктів включають такі послуги як контроль за переміщенням людей та об'єктів; push-to-talk (функціональний аналог професійного радіозв'язку); системи віддаленого відеоспостереження. Не можна не згадати, що весь 2014 і значну частину 2015 років мережі мобільного зв'язку використовувалися сторонами конфлікту на Сході України як основний засіб зв'язку на полі бою. При всій "неправильності" використання цивільних технологій для задач управління військами це є доказом зрілості мобільного зв'язку, її здатності вирішувати дійсно складні завдання.

Логічним розвитком цього тренда було б розгортання на мережах українських операторів спеціалізованих систем масового спостереження та моніторингу, подібних описаних вище. Маючи в своєму розпорядженні таким потужним інструментом, оператори могли б претендувати не тільки на державний, але також на муніципальні і корпоративні бюджети. Втім, плачевний стан державного бюджету залишає небагато шансів. Набагато більш привабливою виглядає ніша провайдера ексклюзивних (в силу прив'язки до абонентських SIM-картками) послуг у сфері безпеки. Тут коло потенційних замовників досить широкий і включає в себе, серед іншого, корпорації та зарубіжних донорів України, які вже другий рік фінансують, наприклад, реформу національної системи безпеки.

Іншими словами, мова йде про створення досконалого нового класу інфраструктурних рішень - мереж контролю, спостереження та управління. Хто знає, можливо саме вони і стануть тим killer application, який ось уже друге десятиліття безуспішно шукає вся мобільна індустрія.